Підготовка до НМТ
Головне, емоційна підтримка близьких!!!
Психологічна підтримка – один з найбільш важливих факторів, який забезпечує успішність дитини під час здачі екзаменів. Томузавдання батьків – навчити дитину справлятися з різними задачами, виробивши в неї установку: «Ти можеш це зробити». Не секрет, що успішність здачі іспиту багато в чому залежить від налаштування і відношення до нього батьків. Щоб допомогти дітям якомога краще підготуватися до екзаменів, спробуйте виконати кілька порад.
1. Задовго до екзаменів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються найбільш складними і чому. Ця інформація допоможе спільно розробити план підготовки: на які предмети доведеться витратити більше часу, а що потребує лише повторення. Визначте разом з дитиною її «золоті години», залежно від того, «жайворонок» вона чи «сова».
2.Котролюйте. Не соромтеся зізнатися дітям, що вже не дуже добре пам`ятаєте більшість розділів хімії, біології чи іншого предмету, який треба підготувати. Контролюйте ,що дитина вивчила, перевіряйте, задавайте тести на перевірку. Чим більше дитина встигне вам розповісти, тим краще.
3. Обговоріть питання шпаргалок. По-перше, дитині буде цікаво знати вашу точку зору з цього питання, а по-друге, необхідно допомогти школяреві зрозуміти, що за шпаргалку виключають і ніщо не може повернути вашу дитину назад в аудиторію. Чи варто витрачати ще один рік.?
4. Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні тестування вона залишить книги та зошити, прогуляється і ляже вчасно спати. Останні дванадцять годин треба витратити на підготовку організму, а не знань.
5. У вихідний, коли ви нікуди не спішите, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту. Наприклад, візьміть один з варіантів ЗНО з математики. Домовтеся, що в дитини буде 3 чи 4 години, посадіть її за стіл, вільний від сторонніх предметів, відрахуйте час і оголосіть про початок «екзамену». Прослідкуйте, щоб дитину не відволікали телефон чи родичі. Потім перевірте завдання, обговоріть та виправте помилки, з`ясуйте, чому вони виникли.
6. Слідкуйте за тим, щоб під час підготовки дитина регулярно робила короткі перерви. Важливо, щоб старшокласник обходився без кави чи різних енергетиків. Нервова система і так напружена.
7. Пам`ятайте, що в період підготовки діти стають особливо тривожними. Намагайтеся «підгодовувати» їх позитивними емоціями. Ні в якому разі не кричіть, не тисніть на психіку, навіть якщо результати будуть не такими, як хотілося. Зняти нервове напруження, допоможуть:
- Спортивні заняття.
- Контрастний душ.
- Прибирання.
- Зіжмакування паперу.
- Спів.
- Танці.
- Прогулянка по лісу.
Взаєморозуміння вам та приємної підготовки!
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ
- Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно Знати її вікові та індивідуальні особливості.
- Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
- Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.
- Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
- Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
- Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердості у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
- Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
- Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
- Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
- Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.
Поради психолога батькам щодо успішного навчання дітей:
1. Дотримуватися загально прийнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків, конторолювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрісімейні плани тощо.
2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитися її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями та способами їх задоволення.
3.Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.
4.Виховувати в дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров’я, культивувати розуміння обов’язку, допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям утримувати свою сім’ю.
5.Компетентно й педагогічно грамотно (без повчань, моралізування, докучливості, залякування, з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, токсикомани, алкоголіки). Намагатись, аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії, з вулиці тощо.
6.Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин.
7.Розвивати й заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію, власні переконання; навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами,алкоголем тощо.
8.Підтримувати постійний зв’язок зі школою, іншими виховними структурами суспільства, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління.
9.Знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин, алкоголю тощо (зміни фізичного стану, поведінки, активності тощо).
10.Бути готовими до консультацій із педагогами, психологами, медиками; до відвертої та спокійної розмови з дитиною; до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами. Первинною профілактичною роботою стає якомога повна інформація про фізичне, психологічне й духовне здоров’я людини, його збереження.